Тема: Сафат в Раю. Придаток
Теодор Кузяк
Сафат в Раю
Жыл і был в єдным бюрі, бюраліста і бюрократа, Сафат Кліщ, великій формаліста, якій през цілий час борол ся зо злом. Но, але злодійка смерт предвчасно выбрала Сафата зза бюрка, хоц уж праві сорок років як Сафат Кліщ трудил ся для добра другых, але на певно іщы дачым бы ся прислужыл.
Він в часі свого урядуваня написал понад пілтора тисяча скарг і доносів і праві тівко анонімів. Бывало не раз, же і на свій кошт тот анонім выслал.
Купа люди ся зобрало на похороні, а кілко было вінців і букєтів! Лем участникы той смутной процесиі чомси не были смутны, як бы ся скрыті підсміхували, шептали єден до другого: но нарешті і го чорты взяли...
Декотры просто з цмунтеря пішли до корчмы „опити” Сафатову смерт. Ледво тоты участникы похорону здоляли выпити по пиві і по три погаркы „чыстой”, як Сафат Кліщ, хоц мал скєруваня, в котрым стояло чорно на білым „за злы учынкы приділений до Пекла”, влетіл до райской почекальні і одраз остро до секретаркы, Мариі Магдалины:
– Гей, дівусь! Повідж св. Петрови, же безправно ображений Сафат Кліщ просит о авдєнцию.
Коли Петрови о тым донесла, то аж ся му на лысій голові решта волося зіжыла.
– Хто? Кліщ! – з нервів гукнул, ґылтаючы дві таблеткы „еленіюм”. – Вышмарте го! Жебы мі ту ним не смерділо!
Петро тремтячом руком выкрутил номер телефону.
– Гальльо! То ты, св. Ілия Пророк? Каж запрігати в свою огнисту колесницю, воз зо двох ангелів і завез того проклятого Сафата Кліща – просто до Пекла! Оддай сволоч чортам і не забуд взяти поквітуваня.
Як верещал, як ся одгражал Сафат, заперал ногами, нич не помогло. Тугы ангели вхопили го і шмарили на огнисту колесницю, а пак завезли в Пекло. Чорты деликатно взяли Сафата Кліща на вилы, шмарили в котел з горячом смолом під номер інвентаризацийний 69999. Сафат сплюнул смолом і заверещал:
– Підлякы! Чекайте, вы іщы мя попамятате!
Но і ту, в Пеклі, зачал Сафат Кліщ комбінувати, думал як бы ту чортам докучыти.
Выхылял голову з котла, жебы видіти, што ся діє. Але за такє кажде „выхыліня” Сафат доставал по голові вилами од дижурного чорта. Взял він і выгриз в котлі (хоц мал лем решту зубів) малу щербину, през котру обсервувал што ся довкола робит.
По якісым часі, не знам якым способом, на столі Люцифера появило ся писмо од Сафата Кліща, такого змісту:
„Володарю Пекла! Вас тот безпорядок доведе до руіны. Жадна проґрама занять ся не провадит, під котлами палят, коли ім ся захце. Обслуговий персонель грає в газардны гры: очко, покера, попри тым вульґарні ся одзывают. Коли єм просил вчера о книжку скарг, то мі показали фіґу. Не буде секретом, же в пеклі шырит ся корупция. Смію донести, же в котел нр 6666/66 преляли з мого три відра смолы, в наслідок чого температура в мене впала до +666 градусів, што незгідне з реґуляміном, нарушат то технологію пекельной нормы і статут”.
– То Сафат Кліщ в нас?! Серст на Люцифері ся зіжыла, од рогіл по конец хвоста – Ага, то св. Петро мі тоту свиню підшмарил. В Рай го, сукінсына!
Того дня чорты дискретно перешмарили Сафата Кліща през райскій паркан.
Та то вопіюще беззаконіє – чытал внет скаргу Петро, достарчену через Сафата, де тот писал, чым то святы ся не занимают.
Заміст корыстной роботы, то си бренкают на гушлях, а при райскій брамі не пильнуют? Коли єм перший раз ввошол до Раю, ани мя нихто не зауважыл! А небесны дівиці, то през пліт чортам языкы вказуют. Де ту моральніст!
– О, Боже, тот зас ту! – Петром аж затрясло – А в Пекло го зараз!
Так то през пару років перемітували Кліщом з Раю в Пекло, а з Пекла в Рай. За тот час, з причыны Сафата, з Раю зробило ся Пекло, а в пеклі жытя чортам так обрыдло, же мало не подуріли.
На конец Рай з Пеклом порозуміли ся – дішли до згоды. Спільныма силами доставили Сафата Кліща на Землю.
А вы добры люде, пильнуйте ся на Земли, бо Сафат Кліщ, зас єст серед вас.
Придаток єст членом підрядным до назывника. Одповідат на звіданя: якій? яка? якє? якы? котрий? котра? котре? котры? чый? чыя? чыє? чыі? котрий за порядком? нп.: далека дорога, істория Лемковины, наша хыжа, пятий міст.
Придаток може быти выражений придавником, порядковым чысловником, місценазывником і часопридавником: смішна істория, пята книжка, мій калап, співаюче дівча.
Найчастійше маме гев звязок згоды: смішна істория – называючый одмінок, єднотне чысло, женскій рід.
Придаток выражений през назывник в тым самым одмінку што окрисляне слово называт ся приложком. Приложкы сут получены з назывником получыньом згоды: ріка Ропа, пан дохтор.
Придаток выражений през назывник в рождаючым одмінку называт ся ґенітивным придатком і творит получыня вязаня: зошыт сестры, брат мужа.
Задачы:
I. Навчый ся чытати поданий горі текст.
II. Выдумай по два речыня, в котрых находил ся буде придаток, одповідаючий на кажде зо звідань.
Одповіди до задач з лекций 106 i 107:
забудова, зведена з грубых ялицьовых тесаных кльоців, прикрытых ґонтами. Денеде на старым сірым дасі біліли новы латкы, вставлены в такы місця, де протікало. Был то доразний ремонт, бо в боіску стояло шистдесят кіп новых ґонтів поскладаных гарді в клітках. Під стріхом стодолы сушыли ся три колоды ялицьовых дощок, призначеных на тоту саму ціль.
три раз одновити дах
зрубы будут стояти віками
Забудова млина мала форму буквы „П” з великым подвірцьом посередині і з выгідным заіздом од дорогы. Мешканя, або загально звана „хыжа” была поділена на такы части: хыжа (кухня), комора сіни, комірка, іздебка (світлиця) і куната. Стодола котра стояла по другій стороні подвірця, мала зас: причілок, пелевню, боіско, стайню, возовню (часто была тіж дровутня доставлена до щыту).
Обі тоты будовы лучыл од заходу млин і творил єден господарчо – промысловий корпус
не мусіли копати студні
гарда хыжа
велика мурувана початкова школа
муруваний громадскій дім
1. _ _ _ _ _ _ _
2. _ _ _ _
3. _ _ _
4. _ _ _ _ _ _ _ _ _
5. _ _ _ _ _ _ _
6. _ _ _ _ _
7. _ _ _ _ _ _
8. _ _ _ _ _ _ _ _
· Зофка несе відро.
· Я люблю кєселицю і борщ
· Ганця не любит Ваня.
· Тот дзбанок єст подібний до старого дзбанка.
· Матрона доводит своіх раций.
· Мати стереже дітину як ока в голові.
· Брат купил мі басамунку.
· Ваньо лишыл торбу з мериндьом.
· Марина взріла свого брата.
· Юрко занимат ся чытаньом книжок.