Тема: Війтовий суд. Присловникы – провіріня знань

Теодор Кузяк

Війтовий суд

Было то барз давно тому, же ледво я, старий памятам, як то два кумове і сусіде, Фецьо і Софрон, вертали перед вечером з поляны, де оба косили. Ідут они собі, бесідуючы, дорогом, што провадила з ліса в село, або, як хто хоче, з села до ліса. Смотрят, а ту на дорозі лежыт сокыpа. Хтоси єй стратил, певно выпала комуси з воза, як вертал з ліса, або як хто волит, іхал до ліса.

– О, сокыра! – гварит Софрон.

– Є, та сокыра! – повіл Фецьо і схопил єй в рукы – Придаст ся при хыжи.

– Ей, куме, так не буде, сокыра мі ся належыт, бо я єй перше дізріл, як лежала на пути.

– Але я єй двигнул перший і сокыра моя – одрюк твердо Фецьо.

І так зачали ся сперечати стары кумове і добры сусіде, Софрон хотіл выдерти з Фецьовых рук сокыру, але Фецьо не дал.

– Но то як сте такы – кричыт Софрон, – то подте до війта, бо я так легко не подарую мойой кривды! З такым кумом як вы, не іде ся добесідувати, бо сте несправедливы і захланны.

– Хто, я несправедливий?! – верещыт Фецьо. – Я?! Жебы лем вы были такы як я! Но, ходме до війта, то мудрий чловек, він повіст чыя правда!

Дорога до війтовой хыжы здавала ся кумам коротка, бо сварили ся завзято. В хыжи війта Осифа каждий з кумів зачал по свойому выясняти, як то было з том сокыром, при чым єден другого перекрикувал і зробили такій гармідер, же війт нич з того не міг зрозуміти.

– Тихо будте! – скочыл війт – бо ани чорт вас не зрозуміє, як оба нараз будете верещати! – ту війт Осиф вдарил пястуком по столі і кумове втихли покірні.

– Но, бесідуй перше ты, Софронцю, як то было.

Софрон оповіл, як то він перший зауважыл лежачу на пути сокыру, але Фецьо єй двигнул і не хоче оддати. Потім він выслухал кума Феця, котрий тлумачыл, як то він перший двигнул сокыру, але кум Софрон ся поричыпил, хоц то не його правда.

Війт Осиф терпеливо выслухал обох покривдженых, потім наполнил дуганом глиняну файку, закурил і рюк:

– А тепер буде тихо, най спокіні подумам над том справом.

Війт Осиф был хлоп мудрий, в громаді го шанували і слухали за то, же был справедливий. Інакше війтом бы го не выбрали.

Осиф думал, думал, опер голову на долонях і пыкал сой з файкы. По якісым часі встал, взял в рукы спірну сокыру, підышол з ньом до кута, де стояла кобиця, достал зза лавкы свій топірчык, при помочи котрого збил сокыру з топориска, знял з клинця пилку, притиснyл коліном топориско на стільци і перерізал го на піл.

– А тепер – гварит війт, – мате ту оба по половині топориска і не сварте ся більше, бо то гріх, преці сте кумове і сусіде. А сокыра остане в мене на памятку, же єм вас так справедливі розсудил, а вам на ганьбу, же сте о такє гупство ся сварили. Но, ідте з Богом домів.

Фецьо і Софрон взяли по кавалци топориска і вышли з хыжи, як бы іх змело. На дворі шмарили розрізане топориско на війтове подвіря і пішли домів. Ішли якісий час мовчкы, потім Софрон одозвал ся перший.

– Знате што, куме Фецю? Я вам повідам, же тот наш війт, то барз мудрий чловек.

– Святу правду гварите, куме Софроне, наш війт Осиф барз мудрий чловек, дай му Боже за то здоровя. Но, нам обом глупоты не бракує.

– Йой, не бракує – признал Софрон.

Задачы:

I. Прочытай текст і выбер з него присловникы.

II. Замін выражыня в скобках присловниками:

1. Постав тоту лавку ................. (на тамтым місци).
2. Чом ты все влечеш ся ............... (на кінци, за інчыма).
3. Семан не міг найти книжкы ................... (в ниякым місци).
4. Оринка ................. (зо смілістю) підышла до пса.
5. Все бесідую, же як ся іде даде ............... (зобраным в купу), то чловек одраз смільше ся чує.
6. Настка уж добрі бесідує ............... (в лемківскым языку).
7. (В попереднім році) ................... были сме на вакациях во Франциі.
8. Люблю .............. (коли єст осін) ходити по лісі.
9. (В жадным місци) ............ не нашол єм того папіря.
10. Не переберай так тых яблок, бер ...................... (єден за другым).
11. Видит ся мі, же Михал є ................... (в середині дому).
12. Коли ішол єм ............... (през ліс), нашол єм сокыру.
13. Я хыбал не вытримам ................... (през тото, же єст так горячо).

Одповіди до задач з лекций 97 і 98:

Миколай уж третій ден є неприсутний в школі.

Ганця вчыт ся на шкільного педаґоґа.

Все думала єм, же по ґімназиі буду ся вчыла в технікум, але сестра нагварила мя на ліцей.

Уж пятий рік Улька вчыт ся лемківского языка.

циґанова, лінивий, старшого, велика, циґановой, бідне, повязане, слабы, слугова, тяжка, волчы, шыковна, хытра.

Одлет журавлів

Гмлы ся стелят сивы, 

Нибы павучына – 

Близка, близка осін, 

Пресмутна часина.

Зажурит ся небо,

Сховане за хмары, 

І огорне серце – 

Ни то жаль, ни мары.

Замерат уж літо, 

Затихают далі, 

Сиротіє річка, 

Холодніют фалі.

Безконечным небом

В рівніцькім шнурочку

Журавлі на вырій

Летят над лісочком.

Меншат ся шнурочок,

В піднебеси має,

Уж лем-лем чорніє,

Пропадат в безкраях.

І стоіш так малий, 

В світі величезным,

Як быс штоси стратил,

А што – і сам не знаш.

Якуб Колас