fot. O. Duć-Fajfer
fot. lemko.org
fot. J. Mazur

Тема: Різдво Христове

 


Записал Уйко Мурянка

Чом тото роблят?


– Коли уж надыйде тот вечер? – бесідувал сам до себе Павльо в велийний ден.

Рано пішол з хыжи наще, а і до школы не взял сой меринді. Знал, же в тот ден постят дідо і баба, няньо і мама. А він што – з інчой глины ліплений?!

Так постановил і хоц му мама мериндю давали – не взял.

Тяжкій был ден, долгій – як бы ся сім дни до купы зышло. Але минул, але перешол. Сідают уж до велийного стола. Пахне сіно, аж ся в голові завертат, ярит ся свічка проятым промінчыком. На талірчыку чеснок – здає ся – ріжкы підносит, сам хоче іти до Павля.

– Гварте уж, няню, молитву – повідат нетерплячо, просит, благат очами.

І уж ся діждал. Йой як смакуе велийний чеснок, хыбаль ничого ліпшого неє на світі. Як пахне кєселичка, як ся гладко іст.

– Мамо, я бобальку цілу нараз ґылтну.

Дают мама страву за стравом. Уж ся зачынат кісно робити під поясом, а ту треба істи – так, як за дня постити. Треба і уж – неє рады!

...Коли співали Рождество уж ся Паульови очы скліпкували, а коли заснул глубоко, гладкым сном – зас виділ як мама несут до стола старву за стравом, як няньо з каждой одкладают до шафлика по три лыжкы, і при тым все гварят „для быдляток, для ягняток”. Нияк лем не міг во сні зрозуміти – чом тото роблят, кєд они, ту в місті, не мают ани быдляток, ани ягняток.

  

 

Чом то...

(на мотывах верша Є. Керна)

 

Кєд ся яличка прибере - 

Лісова красна пані,

Кєд мама ждут уж з Вечерьом,

По сіно ідут няньо,

Товды радости не сховаш,

На каждым чуєш кроку...

Чом то Рождество Христове,

Лем єден раз до рока.

 

Кєд розстелена полонніст

Запахне жывым польом,

Кєд няньо голову склонят,

Свіча заблисне на стилі.

Здути тя штоси готове,

Рознести гет, невроком...

Чом то Рождество Христове,

Лем єден раз до рока.

 

А кєд уж руку протягнеш

По перший зубчык чеснку,

Кєд покін роду сой збагнеш

Велеикій, святий, небесний,

Уж товды неє моровых,

І загмлит слеза око...

Чом то Рождество Христове,

Лем єден раз до рока.


Петро Мурянка

 


Байка о златых перцях

Коли Христос ся народил, така стала ся пригода:

Поспішала Матір Божа перед помстом злом Ірода, з Ісусом маленькым, з Йосифом старенькым.

Поспішали облазами, лісовыма стежечками. І в голоді, і в холоді, в темны ночы, в світ за очы.

Ішли оны од свитаня, без пожывы, без сніданя, при них поле сіре, голе, ани хыжкы край дорожікы, ни людины, ни звірины.

Аж на стрічу ім – пташата, білы, чысты голубята: крылцятами замахали, і жалібно загурчали:

„Ой, поспішай, Божа Мати, спіш ся спіш, Ісусе милий, жебы Іродовы воі в степі вас не догонили!

Мы таємну стежкы знаме, поведеме выгонами, в темну нічку, ясным раном, аж до рікы, до Йордану.”

Цілу нічку вандрували, за Йорданом повідали:

„Тепер здравы оставайте і боязны уж не майте, бо погоня ся змучыла, ночом дражкы потратила.

Уж можете іти сами, мы шугнеме над полями, бо мы барз поголодніли, цілы три дни нич не іли.”

Товды рекла ім Дітина: „Жаль, што терпит так пташына! На схід летте пташкы моі, там убога хыжка стоіт, а в тій хыжці сыротята, ніт в них мамы, ніт в них тата.”

„Чым нас они погодуют, коли самы голодуют?”

„Не старайте ся миленькы, мают зерна по дві жменкы!”

 „А што буде сыротятку, як даст зерно голубятку?”

 „Коли зісте по зеренцы, за то дате ім по перци... І не журте ся іх бідом – тото перце ся ім придаст.”

І голубкы полетіли... Внет над хыжком бідном сіли, загуркали во тырвозі, а уж діти - на порозі:

„Aдде смачны вам зернятка. Іджте любы голубятка!”

Перхли пташкы до зеренця, пак пустили з себе перця.

Діти перця позберали... І враз з дива зайойкали: „Што за чудо не видане! Златы перця в руках маме!

Тішыли ся сиротята: „Мы щестливы, мы богаты! Буде хліб і буде каша, одновиме хыжу нашу. Буде рай за злате перце, што дай Бог за щыре серце.”

 



Коляды: 


В глубокій долині 

В глубокій долині звізда засвітила 

Де пречыста Діва Мати сына породила. 

Як його зродила, так му повідала: 

„Люляй, люляй, мій Сыночку, а я буду спала”. 

„Мамцю, моя Мамцю, поспий си годину, 

А я піду тай до раю, принесу перину.” 

„Ой, Сыну мій, Сыну, де-ж Ты того годен, 

Кєд ты не маш дві годины, як єс ся народил.” 

„Мамцю моя, Мамцю, а я того годен, 

Я сотворил небо, землу, нич єм ся народил.” 


Бог ся раждає 

Бог ся раждає, хто-ж го може знати? 

Ісус Му імя, Мария Му мати. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут! 



Мария Му Мати перекрасні співає, 

А хор ангельскій ій допомагає. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут! 



Йосиф старенькій колыше Дітятко: 

„Люлял же, люляй, мале Отрочатко”. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут! 



Триє цариє зо сходу приходят, 

Ливан і смирну, золото приносят. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут! 



Пастирі до Него вірні прибігают, 

І яко Цяря свойого витают. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут! 



І мы днес вірні к нему прибігайме 

Богу рожденному славу чест оддайме. 

Тут Ангели чудят ся 

Рожденного боят ся, 

А віл стоіт, трясе ся, 

Осел смутно пасе ся, 

Пастириє клячут, 

В плоти Бога бачут, 

Тут же, тут же, тут же, тут же тут!

 



Задачы:

I. Послухай оповіданя Чом тото роблят... Оповідж о різдвяных традициях в своій хыжи.

II. Навчый ся чытати Байку о златых перцях.

III. Навчый ся поданых коляд, постарай ся іх заспівати.

 

Одповіди до задач з лекций 112 i 113:

бляшка blachabrytfanna

псяча будаbuda dla psa

вариха, кофляchochla, nalewka

ходникchodnik

дощка до прасуваня – deska doprasowania

дыван  dywan

дзбанок  dzbanek

двері  drzwi

електрика  prąd

фіранкаfiranka

гніздко  gniazdko

грійник – grzejnik, kaloryfer

капа  kapa

клямка  klamka

ключ  klucz

прикрывало  obrus

колыска  kołyska

комин  komin

пец, коминокpiec, kominek

контакт  kontakt

кресло  krzesło

лампа  lampa

дзеркало  lusterko

лавка  ławka

меблі  meble

пристерало на стіл  obrus

одпорошач, одкуряч  odkurzacz

выгляд, вікно  okno

туалетний папірpapier toaletowy

пец, шпаргетpiec, kuchenka

перинаpierzyna

заголовок  poduszka

попельничка  popielniczka

оболочына  pościel

плахта  prześcieradło

ролета  roleta

лада – skrzynia na ubrania

стіл  stół

шафка, скриня – szafka, skrzynia

шыба  szyba

свічка  świeczka

ваза  waza

відро  wiadro

втычка  wtyczka

замок  zamek

завіс  zawias

злив  zlew

жарівка – żarówka

прас  żelazko

кресло  krzesło

лыжник – szafka na sztućce

поличка  półka

постіль  pościel

шафа  szafa

фотель  fotel

адрес  adres

інтернет  internet

компутер  komputer

шпаргет  kuchenka

ледівка  lodówka

лопатка, шуфелька  łopatka

мітла  miotła

образ  obraz

райбачка, пралька  pralka

порошок до праня – proszek do prania

порошок (плын) до чыщыня – proszek (płyn) do czyszczenia

креденс – kredens

комода – komoda



обставник місця: За семома горами, за семома ріками стоіт прекрасний замок.

обставник часу: Од рока думам, лем о тым, жебы зробити тот концерт.

обставник причыны: Андрий вломил ногу про гупоту.

обставник ціли: Няньо пішол по яличку на свята.

обставник способу: Хоц до школы мам три кільометры, ходжу до ней піше.

обставник міры і ступени: В тым році жыто выросло барз низко.

обставник вымогы: Стриляй лем в разі небезпекы.

обставник уступкы: Без взгляду на обставины піду на тот виступ.