fot. O. Duć-Fajfer
fot. lemko.org
fot. J. Mazur

Тема: Oсін. Кольоры – повторіня

 

 

Еліза Ожешкова

 Над Нємном

  

Ден был зас святочний і крас, але шырока рівнина, з єдной страны в лісны горбкы, а з другой в пілколисте корыто Нємна унята, чысто інакший мала вид як в прекрасны, полны спекоты, мозольны дни минулого уж літа. Мала цілком інакший вид, бо был то праздник веселий і прозрачне іщы, богате в зобраны плоды, але уж в воротах зачынаючой ся осени стояче.

В місце свіжости, блеску і кыпячого жытя взносил ся над том рівнином лагідний смуток натуры, омліваючой звільна і з повабом. На выпасеных меджах, гладкых і пустых, лем денеде стырчали голы бадылі цикориі, темном червеністю іскрило ся буйне кітя кіньской квасниці, дрібны пухы котиків і жолтіюча команиця зо страхом припадали ґу стверднілым рантам загонів. Як оком посмотрити, здоптаны  през худобу стерниска свою жолтіст мішали з темном сірістю заораной землі і вянучом зеленістю компериск, а вшытко тото разом выглядало як полотно о кольорах пригашеных і зотлілых, на котрым гев і гын ланы присталой ґрикы клали рджаво рожевы плямы, а майовом зеленістю оддзеркалял ся на корчыньскых полях колышучий ся высокій гай кіньского зуба. Стежкы таємно скорше на дни зерняной пущы втопены видныма тепер, хоц невыразныма кєрами переплывали темнійшу од них ролю, на котрой змякченым верху густо сідали вороны, в задуманых позах хылячы ґу земли своі глядаючы пожывы дзюбы. При краях стерниск, під лісками, возносили ся з малых пастушых ватр низкы, никнучы, синявы дымы; польовы грушы-планкы, трепеты і вербы стояли іщы в густій зелености, але уж счорнілій і без блеску, а коли деколи, не знатя одкаль ся беручы, жолтий листок перелітувал уж в повітри і денеде на польовых кряках як молоко біліли ся платкы павучыны. В місце пяніючого паху квитучого зіля, скошеных трав, свіжо зжатой соломы і жывиці з дерев, чути было вколо лем єден сильний, вільгітний, припоминаючий разовий хліб пах землі, глубоко през плугы порушеной. В місце оглушаючого співу птахів і незрахуваных в своій розмаітости бренків овадів царствувала всяди тиша, тиша не смерти іщы, але великой спокійности істнінь і річи, серед котрой єднако одзывали ся горі остры крикы журавлів клек буськів, а долом на мліючых крылах перелітували спізнены метеликы, пчолы над ланами  ґрикы бренчали і понад деревами дзвонила фурт невидна струна надводных мушок. В насушны дни розлігали ся гев іщы долгы і смутны, або охочы і короткы кликаня орачів; видно тіж было скоро посуваючы ся плугы, з тихым шелестом по заораній роли влекучы ся бороны і помалы, рівно, в простых леніях, з выпростуваныма хырбетами поступуючых сіячів, котрых рукы праві рытмічныма рухами метали на загоны росу зерна. Над тым вшыткым, над застеляючым землю полотном, пригашеным і выблякненым, денеде лем рджавом рожевістю, або майовом зеленістю розвеселеным, над потемнілыма деревами, при коренях котрых вили ся никнучы дымы, над з рідка розсіяныма орачами і сіячами, світило серед чыстых, але блідых блакытів тихе, пригашене, блідозлате сонце. Видіти ся могло, же през долгє выливаня на землю заплоднюючых огнів вывабило оно з шаты землі прекрасны єй кольоры і само поблідло, а тепер на красну іщы, хоц вытишену і смутну позерало смутным, притишеным оком. Так як земля, котра усміхала ся іщы, але не експлодувала радістю, огрівало оно іщы, але уж не палило, з ласком замітувало на вшытко плащ з блідого золота, але ниґде не розпаляло ватр пламенів і іскор. Од лишеного тых ватр, блідого блакыту неба до выблякненого полотна землі стояло повітря непорочні прозрачне, кус холодом преняте, припоминаюче  близкє уж, павучынове бабє літо – до завішеного над світом кришталового дзвона подібне.

Враз зо зміненым видом натуры богатыровицка околиця одмінену форму приоблекла. Не была то уж, як скорше, густо збита і для ока праві нерозбита смуга рослин, серед котрой з близка лем і частково розпознати мож было границі загорід і іх хыжы. Тепер лем вшыткы плоты і стіны будынків до половины праві тонули в пречудні выбуялых і ненатуральным насильством роздымаючых ся гущах. Была то гущавина, а радше воздуты рікы, дикы пущы бурянів. Были то як бы книгы натуры з густо збитыма і штораз інчыма картами. З высокой, шыроколистной, пушыстой для ока, а твердой для рукы постелі величезных лопухів, бабок, хрінів кывали ся гын высоко безчысленны бодакы, при вершках облечены в блідорожеве, містерне, кольцями наіжене квітя, мішаючы ся зо сніжныма коронами кырвавників, з темном червеністю кіньскых квасниц, з кряками псячых языків, котрых подолгувасте листя высувало ся од всале, як бы хотіло своіма острыма площынами лизати лахы переходячых; де інде крячастий, грубий жывокіст безликом малых ґудзиків осыпаний розпыхал ся так шыроко, же нич уж при ним выроснути не могло окрем впертых мят і полынів розливаючых навкруг міцний і гіркій пах; де інде іщы здычалы спіреі, обдерты з квітя, преквитнены і труячыма маківками закінчены псянкы творили высоку, неперейдену плянтанину, котрой сподом клало ся кырваве листя вянучой дикой лободы, золотили ся сухы шелестухы, пущом росли хвощаі, руты і копривы. Але діяло ся такє лем при плотах, стодолах і стайнях; деінде  всяди ся розвиднило, розшырило, розпространило. Найлекший порох, по недавно впаденых дощах, не підносил ся зо землі; в прозрачным повітри, за загородами, з котрых знято вівсы, коноплі і фізолу, хыжы і дерева стояли в выразных, полных одділеных контурах. Лишены в загородах низкы лем ярины нич собом не засланяли, а на подвірях і уличках, од плота до плота і од будынку до будынку, стояли уж лем низкы, задоптаны травы. Вышньовы і сливковы гаі перерідили ся і од долины пустыма просторами  пересвічали; стары липы, грушы, трепеты і яворы, блискаючы гев і гын пожолкненым або зарожевілым листьом, набрали при вершках коронковой праві прозрачности. Квітя, барз уж рідкє, під ґанками і выглядами хыж вказувало ся під видом заникаючых флоксів, або астрів, в місце того през пусты просторы гаів і коронкове голузя дерев видно было розпристерты на траві брунатны лены, біліли під блеском сонця розтягнены полотна і невидочны скорше, в роді фалатків дорогой материі, гев і хоцде проблискували блакытны смугы Нємна.




Задачы:

I. Напиш, якій кольор мают заміщены долов буквы:


А

А

А

А

А

А

А


II. Перечытай поданий горі текст і выпиш з него фразы бесідуючы о кольорах.

III. Напиш, што передставляют заміщены долов знимкы.