Тема: Циґанова хытріст. Придавникы – повторіня

Циґанова хытріст

            Жыл в єдным валалі лінивий пан. Захтіло му ся курятины, та в своім валалі не міг найти. Загнал втовды слугу, такого старшого хлопа, на другій валал. Пішол слуга, купил пуляша, звязал му ногы мотузком і вертал до пана. Та в меджечасі пришла велика злива, воды в потоку так прибыло, што слуга боял ся переходити. Подумал хвильку, тай пішол до циґановой хыжы, што прикучнула під лісом.

– Поможте мі даяк, я вам заплачу – гварит до Циґана – вода така пришла, што не годен перейти.

– Кєд заплатите, та я вас перенесу через потік.

Пришли ґу воді, Циґан взял хлопа на плечы, а як уж были серед воды, товды хлоп кричыт:

– Циґане, ей, Циґане, та пуляш остал на берегу.

– Но та пуляша – гварит Циґан – не можу взяти, бо бы мі впал до воды.

Шмарил Циґан хлопом на беріг, а сам гультнул назад. Не было слузі коли думати. Вечер ішол, ліс шуміл, тріщал, боязнь приходила на слугу. Жебы му смільше было знял калап з головы, вділ на палицю і так сой повтарят: „Што двох – та не єден, што двох – то не єден”. Так і вернул до пана. Тот ся окропечні нетерпеливил:

– А де пуляш? – звідує.

– Та така, видите, робота: была велика вода, не годен єм был перейти, лем мя Циґан перенюс, а пуляша охабил, бо ся боял, же му спід плеча выпаде.

Што было робити?! Переночували, а о свитаню жена слугы пішла до Циґана по пуляша.

– Лишыл ту мій хлоп пуляша, та єм пришла по него – вырекла, кєд лем ввошла до циґановой хыжы.

– А лишыл, лишыл! – рече Циґан – такє тото пташыско бідне было, повязане мотузом, так ся трясло, тремтіло. Добрі мі з жалю серце не трісло. Запер єм двери од сін, розвязал пуляша. А в ночи вітер пришол, сіни слабы, двері отворил і пуляш втюк. Глядал єм го і глядал, але де там – як камін в воду. Може ся уж ним, там даґде в лісі лишка тішыт.        

Што было робити?! Пішла слугова жена по валалі, купила дві куры. Вертала, а вечер уж был, ліс шуміл, тріщал. Бояла ся, просила Циґана жебы перевюл через ліс. Не одмовил.

Ішли, тай ішли, в половині ліса Циґан повідат:

– Понесу вам дакус тоты куры, бо то кура нибы не тяжка, але так далеко нести, до того дві, то тягоба.

Взял Циґан кіш з курами, зышли на край ліса.

– Йой, жено – повідат зас Циґан – втікайте, бо так як бы-м волка зачул. Годен вас пожерти. Я выйду на бука, а вы втікайте.

Погнала жена долов гором. Кєд ся здогадала о кошы з курами, взріла ся на ліс. А Циґан кричыт:

– Йой, лем ся не озерайте. Мі нич не буде, я ту на буку. А і курам нич не буде. А вы втікайте, бо волчы очы уж ся світят.

Вернул ся Циґан до хыжы, тай гварит до свойой жены:

– Видиш, жено, кєбы і ты была така шыковна, така хытра, як я, та бы сме могли обоє інакше жыти.

Одлет журавлів

Гмлы ся стелят сивий,

Нибы павучына –

Близкій, близкій осін,

Пресмутний часина.

Зажурит ся небо,

Схований за хмары,

І огорне серце –

Ни то жаль, ни мары.

Замерат уж літо,

Затихают далі,

Сиротіє річка,

Холодніют фалі.

–

Безконечний небом

В рівніцькій шнурочку

Журавлі на вырій

Летят над лісочком.

Меншат ся шнурочок,

В піднебеси має,

Уж лем-лем чорніє,

Пропадат в безкраях.

І стоіш так малий,

В світі величезний,

Як быс штоси стратил,

А што – і сам не знаш.

Якуб Колас

Одповіди до задач з лекций 94 i 95:

Моя двоюрідна сестра єст медсестром і робит в шпытали в Ліґници. Барз любит свою роботу, не так як мій нонашко Семан, котрий єст шофером. Нонашко бесідує, же його робота єст барз тяжка прото, же од долгого ізджыня болят го ногы і голова. Я в будучности буду кухарьом, бо барз люблю варити і істи. Моій мамі ся тото не подабат, бо все хтіла, жебы-м был учытельом. Моя сестра Афія вчыт ся іщы в гандльовым технікум, в будучности хоче быти продавчыньом. Стрыко Михал хтіл бы, жебы-м был ґаздом, лем втовды перепише мі свою ґаздівку. Сам уж не знам, што даколи буду робил. На щестя мам кус часу, жебы тото передумати.

была, опало, шурхотіло, зачынало, потігати, ішли, позерали, шуміл, ся скаржыл, іде, скакали, зносили, перешмыґували, кокошыли ся, жыл, ішли, вышли, обросли, вкрыла ся, пожурила ся, быти, гварю, ідеме, стал, розгрібам, метнули ся, розсувати, зберати, набрали, донесли, чыстили, маринували, буде, смакувало

Осін в лісі

Катулят ся листок

дале, штораз дале,

мішат ся з тамтыма,

што уж влони впали.

Вслухує ся в тишу:

штоси як бы пискат,

то уж на остаток

серце дырґло в листку.

Шум і шурхіт листя,

з деревом пращаня;

ой, гыне іх в лісі

не до зрахуваня.

Анна Гальчак