Тема: Писовня буквы „ы”
1. Букву ы пишеме в основах слів, згідні з вымовом, нп.: гынути, кый, Кычера, хырбет, выгода, вышня, мысель, пырий, копыто, музыка, жыти, сын, жытя, чысло, шыло ітд.
2. Букву ы пишеме в декотрых словотворчых морфемах:
а) в префіксі вы-, нп.: вынести, выбрати, выробити, выімати;
б) в суфіксі -ыня в назывниках женского рода, нп.: ґаздыня, Лемкыня;
в) в суфіксі -ыня в одчасословных назывників середнього рода по дж, ш, ч, щ, нп.: ходжыня, ношыня, печыня, мащыня;
г) в суфіксах присловників тыпу: по лемківскы, по польскы, по хлопскы;
ґ) в частках бы, іщы.
3. Писовня буквы ы в кінцівках назывників:
а) назывникы женского рода І одміны, котры в называючым одмінку єднотного чысла кінчат ся на -а, мают кінцівкы -ы в рождаючым одмінку єднотного чысла, в называючым і видячым одмінку множного чысла: мухы, рукы, мамы, душы;
б) нежывотны назывникы мужского рода з основом на твердий согласний мают кінцівку -ы в называючым і видячым одмінку множного чысла: выгляды, дубы, цвякы;
в) жывотны назывникы мужского рода з основом на твердий согласний мают кінцівку -ы лем в называючым одмінку множного чысла: ворогы, гудакы, ученикы.
Выняток: вариянтовий тып з ц перед кінцівком: гудаци, парібци.
4. Писовня ы в кінцівках придавників, чысловників, місценазывників, часоприсловників і часопридавників:
а) ы пишеме в формах єднотного чысла придавників, порядковых чысловників, часопридавників і місценазывників:
– в творячым одмінку єднотного чысла з жывотныма і нежывотныма назывниками: веселым, шестым, сідячым, такым;
– в творячым одмінку присвійных придавників: маминым, сестриным, стрыковым;
б) в формах множного чысла придавників, порядковых чысловників, часопридавників і місценазывників:
– в называючым одмінку: веселы, шесты, сідячы, такы;
– в рождаючым одмінку: веселых, шестых, сідячых, такых;
– в даючым одмінку: веселым, шестым, сідячым, такым;
– в видячым одмінку: веселых (особовы), шесты (неособовы), сідячых, такы;
– в творячым одмінку: веселыма, шестыма, сідячыма, такыма;
– в місцевым одмінку: веселых, шестых, сідячых, такых;
в) в місценазывниках: ты, мы, бы;
г) в часоприсловниках: чытаючы, пишучы, бесідуючы, піднявшы, написавшы.
5. Ы в часословах пишеме в кінцівках першой і другой особы єднотного чысла і першой і другой особы множного чысла теперішнього і будучого простого часу другой часоодміны перед ж, ч, ш, щ:
(ты) служыш, кінчыш, тішыш ся, пищыш
(він, она, оно) служыт, кінчыт, тішыт ся, пищыт
(мы) служыме, кінчыме, тішыме ся, пищыме
(вы) служыте, кінчыте, тішыте ся, пищыте.
Як няньо зо сыном луку косили
Косил няньо зо сыном траву на луці. В вечер, як треба было вертати домів, няньо гварит:
– Воз, Лешку, косы і сховай іх серед лукы, жебы сме не мусіли іх рано нести на поле, докосити тот кавальчык.
Лешко взял косы, пішол на луку і кричыт:
– Няню, ци ту сховати косы?
Няньо не кричыт, лем махат руками і повідат:
– Бортаку! Сховай там деси, а не крич, бо видиш, же люде смотрят.
Сховал сын косы серед лукы, приходит ґу няньови, а тот взял батіг, пару раз сцігнул сына по заді і гварит:
– Ци як ся дашто ховат, то треба так кричати, жебы вшыткы чули і знали де ховаш?
Лешко ся не погнівал, але добрі запамятал няньову науку. На другій ден рано вышли зас оба на поле докосити луку.
– Ід, Лешку і принес, што єс іх там деси вчера сховал.
Сын пішол по косы, ходит ту і там. Перешол луку пару раз од края до края, а косы як бы ся під землю запали – ниґде іх неє.
– Што ты ся там бавиш, давай косы, бо сонце уж высоко – кричыт уж отец.
Лешко по вчерашній науці, уж не кричыт, лем пришол і повідат няньови на ухо:
– Знате што няню? Так ся мі здає, же нашы косы хтосы вкрал, бо ниґде іх неє. Я уж о тым не кричу, жебы нихто не чул – же не маме чым докосити кавальчыка лукы...
Задачы:
I. Выбер з тексту слова з буквом ы.
II. Погрупуй выбраны слова, беручы під увагу орфоґрафічны принципы, чом пишеме тоту букву.
III. Послухай тексту і навчый ся го чытати, правильно вымавляючы букву ы.
Одповіди до задач з лекциі 60 i 61:
І одміна: корчма, кварта
ІІ одміна: двір, сніг
ІІІ одміна: проповід, мід
ІV одміна: псята, котята
лем множне чысло: ґачы, ногавкы
корчма корчмы кварта кварты
корчмы корчм кварты кварт
корчмі корчмам кварті квартам
корчму корчмы кварту кварты
корчмом корчмами квартом квартами
корчмі корчмах кварті квартах
корчмо корчмы кварто кварты
двір дворы сніг снігы
двора дворів снігу снігів
дворови дворам снігови снігам
двір дворы сніг снігы
двором дворами снігом снігами
дворі дворах снізі снігах
дворе дворы снігу снігы
проповід проповіди мід міди
проповіди проповіди міди міди
проповіди проповідям міди мідям
проповід проповіди мід міди
проповідю/ ьом проповідями/ ми мідю/ ьом мідями/ ми
проповіди проповідях міди мідях
проповіди проповіди міди міди
пся псята котя котята
псяте псят котяте котят
псяту псятам котяту котятам
пся псята котя котята
псятом псятми/ ами котятом котятми/ ами
псяти псятах котяти котятах
пся псята котя котята
ґачы ногавкы
ґачів ногавок
ґачам ногавкам
ґачы ногавкы
ґачами/ ми ногавками
ґачах ноґавках
ґачы ноґавкы
Смотрил Ваньо вперед і виділ - ішол Жыд Мошко, о якє піл кільометра пред возом. Нюс два кошы в обох руках, певно яйця. Як Ваньо уж ближе Жыда підіхал, кричал, як звычайні каждий фурман – „Гооп, гооп!” – жебы ся Жыд усунул. Але Жыд ани ся не обізрил, лем як бы нич не было – ішол сой дальше середином дорогы. А Ваньо кричал фурт – „Гооп, гооп!”. І уж підіхал до Жыда лем на пару кроків і кричал... Аж ту наглі – трас! Шляйфа ся зламала. Ваньо скочыл на землю, бо притомний был, жебы даяк підтримати віз – бо біда. Але кін пустил спераня тай – дырды з горы. Ваньо не пустил през то ліцы з рук, лем тримал і попри возі летіл, коня притримувал, жебы до фосы не звернул. А наш Мошко ани ся не обізрил, підкульок завадил о Мошків кіш, і то так міцно, же аж Мошка перевернул – з кошами і з яйцями. Кіш впал під колесо так, же одраз стримало віз. Вшыткы яйця ся розбили, а было іх зо штыри копы. Дорога аж жолта од яшниці. Люде, што недалеко робили в поли, позлітували ся і сміют ся – аж страх! І з Ваня, і зо Жыда. Жыд тымчасом уж стал обабраний яйцями, вайчал – не дай Боже – гварил до Ваня.
Посмотрит Ваньо вперед і буде виділ – буде ішол Жыд Мошко, о якє піл кільометра пред возом. Понесе два кошы в обох руках, певно яйця. Як Ваньо уж ближе Жыда підіхат, крикне, як звычайні каждий фурман – „Гооп, гооп!” – жебы ся Жыд усунул. Але Жыд ани ся не обізрит, лем як бы нич не было – піде сой дальше середином дорогы. А Ваньо буде кричал фурт – „Гооп, гооп!”. І уж підіхат до Жыда лем на пару кроків і закричыт... Аж ту наглі – трас! Шляйфа ся зламле. Ваньо скочыт на землю, бо притомний буде, жебы даяк підтримати віз – бо біда. Але кін пустит спераня тай – дырды з горы. Ваньо не пустит през то ліцы з рук, лем буде тримал і попри возі летіл, коня притримувал, жебы до фосы не звернул. А наш Мошко ани ся не обізрит, підкульок завадит о Мошків кіш, і то так міцно, же аж Мошка переверне – з кошами і з яйцями. Кіш впаде під колесо так, же одраз стримат віз. Вшыткы яйця ся розбют, а буде іх зо штыри копы. Дорога аж жолта од яшниці буде. Люде, што будут недалеко робити в поли, позлітуют ся і будут ся сміяти – аж страх! І з Ваня, і зо Жыда. Жыд тымчасом уж стане обабраний яйцями, буде вайчал – не дай Боже – повіст до Ваня.