fot. O. Duć-Fajfer
fot. lemko.org
fot. J. Mazur

Тема: Не пю, лем сербам...

 Часослово – повторіня

 


Теодор Кузяк

Не пю, лем сербам...

 

Пришол якоси в неділю вечером Єфрозчын муж до хыжы. Вытягнул з креденса кватеркову фляшечку з палюнком, одлял з половину до таніра, а до другого набрал си кофльом зупы і не іст єй, лем з першого таніра сербат лыжком палюнку. Жена в тот час лежала на постели і удавала, што нич не видит. Але як уж муж раз дзенкнул лыжком по таніри, жена одразу отворила очы і  повідат:

– Што ты, чловече божий, робиш? Зас єс взял ся за палюнку? Лем єс вчера ся зарюк, же не будеш більше пил.

Муж посмотрил косо на жену і гварит:

– Посмотр ся, жено, ліпше. Видиш, же ім зупу.

А з другого таніря, што єс пил? – призерат ся жена.

– Вера Боже, Єфрозко, не пил єм, лем сербал лыжком. Я слова присягы николи не порушу. Я преці не пацятко.

Жена му нич веце не повіла, бо си припамятала, што догварили ся при такій ситуациі не робити гармідер в хыжи, жебы люде з того не сміяли ся. Але палюнка, то єст палюнка, она і німому язык розвяже. Павлови тіж, як уж зашуміло в голові, захотіло ся плести ріжны байкы. Торочыл, торочыл штоси барз долго. Та жена го ани кус не слухала. Нарешті стал споза стола, выщырил коломутны очы і рече:

– Ш-што-о, Єфрозко-о, ду-у-маш, же я свиня, так? – і гримнул кулаком по столі, аж таніры підскочыли.

– Навет єм не подумала, же-с свиня... Але што пацятко, то – так!

– О ні, Єф-фрозю, я і не пацятко. Я до-о-кажу, же ты даремно про мня такой мыслиш. Ты ганьбиш тым пяцячым словом моє по-о-рядне імя.

Баба здивигнула плечымя і :

– Добрі, добрі... Хтіла бы-м ся переконати в твоій порядности.

І так того дня розмова медже женом і мужом вторгла ся. Веце єй не было. За кілька днів Павил зас припер ся в ночи домю вялий од палюнкы, як трава зопріла. Видно было, же ся нализал деси, а не закусил нич, ани ґрама, бо одразу почал рыти ся до вшыткых горців за іджыньом.

– Єф-фрозко, дай дашто зісти – одозвал ся понечасі, як нич не нашол.

– Та абсолютно нич єм гнеска не наварила. Подумала-м, же не придеш.

Но Павил не повірил. В хыжи было темно, чомси світла не было. Того Павил іщы долго рыл ся по горцях. Нарешті щестя му потрафило до рукы. Намацял горнец з теплыма комперями. Понюхал іх, аж му слина потекла. Моментально налял до горнята квасного молока, взял лыжку і спер вшытко до чыста.

Дідня стала жена, принесла зо сін вабію, а компері тых, што прирыхтувала для пацяте, неє.

– Павле, а што я дам свині жерти? Ты в ночи вшыткы компері з лупами зіл. Видиш, а ты повідал: „Я не свиня”. Не свиня ты, ні! Но добре пацятко. Уж єс сам того доказал. Добрі, же то компері были, а то січкы бы-с ся наіл.

– Йой, Єфрозю, звіздочко ясна, – стал з лужка муж, клякнул пред женом на коліна і дальше просит: – Хоц, злотко, не повідай того людям, бо ся медже них не покажу.

           Жена слова дотримала, але і Павил не брал ся більше за палюнку. Боял ся, же ся з него ціле село буде реготало, як жена повіст, што по пиятыці зіл пацячы компері.      





Задачы:

I. Змін в тексті форму минулого часу на теперішній.

II. Змін часослова незавершеного виду на часослова завершеного:

робити

носити

давати

приходити

метати

копати

рубати

облікати

возити

косити

III. Одмін часослова през особы і чысла:

співати

быти

бити

цілувати

дерти ся

ґанчувати

ікати ся

йойчати

крутити ся

молити ся

IV. Од поданых інфінітивів створ формы ознаймляючого, розказового, условного способу

носити

зарасти

варити

скулити ся

торгати

награбати

оповідати

поіти

різати

бесідувати 

V. В місце інфініт
ива встав одповідню форму часослова в теперішнім, минулым і будучым часі:

1. Ваньо ... 
(нести) косу на рамени. 

2. Они ... 
(іти) на прогульку. 

3. (робити) ...тоту задачу!

4. Марина ... (нести) два відра з водом, котра ...(блищати) як срібро.

5. ... (іти) домів, ... (робити) вам гарбати.

6. Не ... (думати), не ... (думати), царьом не ... (быти).

7. Тоты грушкы не ... (быти) найліпшы.

8. Єфрозка ... (впечы) хліб і ... (рыхтувати) для вшыткых сніданя.

9. Юрко ... (форматувати) компутер.

10. Андрий барз ... (любити) свою Параску.


Одповід
и до задач з лекций 82 i 83:

Є то чловек невеликого роста, не грубий, але тіж не худий, найбарже особливом приметом єст його сиве волося і велич баюсы, през котры не звертат ся увагы ани на тото ци ніс ма малий, ци великій, ци очы сут сині, брондзовы ци зелены. Одгаднийте, про кого бесіда.


Ішло раз двох вандрівників през велику пущу.

Вандрівникы што робили? ішли

Сховайте нас даде!

Што зробте? сховайте

Чловеча душа мі ту смердит.

З ду
шом што ся діє? смердит

Та неє ту никого.

Кого ту неє?

Але хлоп далі наперат.

Хлоп што робит? наперат