Темa: Яр

Яр, яр, яр

Іде вітрик розспіваний,

дрилят хмары розгніваны.

Жене зиму з того краю –

най ю тепер другы мают.

Яр, яр, яр

приносит нам дар.

Уж боцаны прилетіли,

своі гнізда направили.

Лaстівочкы ся радуют,

своі гнізда оплітуют.

Яр, яр, яр

приносит нам дар.

Конопелькы главкы пхают,

та свій запах яри дают.

А сонечко розсміяне

жытя дати зрыхтуване.

Яр, яр, яр

приносит нам дар.

Серафина Макай 

Сон

Снил ся мі дідо той ночы

ішол ґу Убочы

 ярувати

Быдлята

 лінивы тугы быци

постукуючы

 тягли горі выгоном віз

а за ним

 плуг завлаканий

Дідо очами небо мірял

без гуньку обзырял

яйце в кышени

на хліб свіжо впечений

позерал

Світ весном натхнений

розспівал ся

зазеленіл

пригорщами ґылтал

тепле проміня

жытя насіня

А смужка під Убічу

здавало ся

сама кличе

Под-же ле ґаздо ґу мі

так єм тя давно не виділа

ждала єм

тужыла

Земле землице

зітхнул дідо

я знам што мя кличеш

рідна

найкрасша найдоржша

понад другы

Плуг до смугы запятий лишыл

взял яйце до жмені

з іменом Господа

ял каркы чухати бидлятам

штоб ся не робили

болякы од ярма

штоб ся сейкы не душыли

дармо

Рушыл

яйце прикрыл скыбом

а на ню

хлібусь аркісяний зложыл

Гей Стеів гей Ружыв

Гей

Росний мі хлібе

як ліс

як ліс мі пахний

хлібе

Не піду другіраз за море

тебе смужко моя буду орал

тебе полол сіял

з тобом буду плакал

з тобом сміял

Не піду за море

Другіраз

Гей Стеів гей Ружыв

враз

складом

Гей

Пробач землице

што-м як потурнак невірний

світами пішол

тебе лишыл

Рідна

Я думал што-м бідний

і голий як Лазар

світ мя заманил

талярами

Коли мі вітер в очы загнал

тугу

 і слезу нагнал

солену гірку

як моря вода

я знал уж што-м тя продал

марно

Не найду другой такой

де бы мі потік черкал

ліс шуміл  

камін чеберкал

рідном бесідом

Де очы не зверну

де не піду

там тін твоіх верхів

іде моім слідом

небом захмареным тягне

спомины

докарят

проклинат

Гей сейкы

гей моі

складом

гей

Не зато-м до тя вернул

земле

 што-м з кырлю выплювал груди

не зато

лем зато што-м тя любил

до болю любил

Пребач мамичко

нерозумной дітины провину

Пребач

І натхний моє поколіня

штоб так кохало твоі верхы

штоб так як я кохало

купу каміня

Гей Стеів гей Ружив

Гей

............................................

І погнал дідо сейкы складом

з душом на чепігах

Туман очы розмареных моіх

слід за дідом стелил

смутком лігал

аж вкрыл мороком

што го николи свитаня не двигат

Завмер в днешньости

замінил в купу каміня

дідове поколіня.

Петро Мурянка

Задачы:

I. Послухай рецитациі верша.

II. Згідні з інтерпретацийом автора постав в тексті інтерпункцийны знакы.

III. Выбер з текстів слова, котры бесідуют о весні.