Сват

Го-о-оп

Ваньо Дудра іхал до Ґорлиц з дырвами. Коли уж был на Маґурі станул і зашляйфувал, бо гора – не дай Бог – страшна. Кєд не загамуєш, можеш забити коня, віз поламати, а й себе покалічыти, ба – навет забити. Ваньо, хоц небоячий хлоп был, зашляйфувал міцно, притягнул мотуз, сіл на дырва і – вйо помаленькы. Гора штораз барже спадиста, але шляйфа тримат.

Смотрит Ваньо вперед і видит – іде Жыд Мошко, о якє піл кільометра пред возом. Несе два кошы в обох руках, певно яйця. Як Ваньо уж ближе Жыда підіхал, кричыт, як звычайні каждий фурман – „Гооп, гооп!” – жебы ся Жыд усунул. Але Жыд ани ся не обізрил, лем як бы нич не было – іде сой дальше середином дорогы. А Ваньо кричыт фурт – „Гооп, гооп!”. І уж підіхал до Жыда лем на пару кроків і кричыт... Аж ту наглі – трас! Шляйфа ся зламала. Ваньо скочыл на землю, бо притомний был, жебы даяк підтримати віз – бо біда. Але кін пустил спераня тай – дырды з горы. Ваньо не пустил през то ліцы з рук, лем тримат і попри возі летит, коня притримує, жебы до фосы не звернул. А наш Мошко ани ся не обізрил, підкульок завадил о Мошків кіш, і то так міцно, же аж Мошка перевернул – з кошами і з яйцями. Кіш впал під колесо так, же одраз стримало віз. Вшыткы яйця ся розбили, а было іх зо штыри копы. Дорога аж жолта од яшниці. Люде, што недалеко робили в поли, позлітували ся і сміют ся – аж страх! І з Ваня, і зо Жыда. Жыд тымчасом уж стал обабраний яйцями, вайчыт – не дай Боже – гварит до Ваня:

 – Ну фурман, як вы ідете, ци сте сліпий, ци не мате очи? Смотрте – што сте наробили! Будете мі заплатити за яйці!

– Фраса ти буду платил – гварит Ваньо, – чом єс ся не усунул? Тат я кричал од піл горы – „Гооп, а гооп!” та чом єс ся не усунул?!

– Ну – гварит Жыд – што значыт „гооп!”? Я не знаю што значыт „гооп!” – Ты Ваню, міг єс преця іхати коло фосы і оминути мене, а не просто на мене іхати. Я іду на суд і буду заскаржал, ты заплатиш за шкоду – ту свідкы сут.

– Но, но – гварит Ваньо, – чекай аж ти заплачу, глупий Мошку! Можеш заскаржыти, не бою ся!

І поіхали дальше до міста. А Жыд тыж взял порожні кошы – і до суду.

За якы два тыжні Ваньо достал позов до суду. Но, тра было іти, бо інакше – кара. Думат сой „Біда, Жыд годен іщы выграти!”.

Іде смутний Ваньо – дішол аж до Ропиці Руской, ту стрітил го кум Фецько.

– Як ся мате куме – гварит Фецько.

– Та, знате, дост планно, куме, так, так і так – і оповіл Ваньо цілу історию з яйцями.

Подумал кус кум Фецько і гварит:

– Нич ся не бійте, куме, лем робте так, як я вам повідам. Кєд придете до суду, не бесідуйте нич. Хоц ся вас судя буде дашто просил, не бесідуйте ани слова. А Жыд най бесідує што хце! Лем памятайте – што вам повідам.

– Но добрі – гварит Ваньо.

Пришол Ваньо до суду, а Жыд уж там! Почекали кус – Жыд нич не бесідує до Ваня, лем си бороду гладит і шпацирує, певний, же выграт. За піл годины фелезує возний:

– Мошко Фіш, Ваньо Дудра!

Ідут оба, стали перед судьом. Жыда першого просит ся тот – як то было.

– Ну, пан сендзя, я іду собі дорогом і несу собі два кошы яйці. А тот паскудник Ваньо – просто віхал на моі яйці і розбил вшыткы. Він мі тепер мусит заплатити за шкоду.

– Добрі – гварит судя – а ты, Ваньо Дудра, што на то?

Ваньо стоіт і смотрит як глупий на судю і ани писне.

– Но, бесідуй же – гварит судя – ци-с німий?

А наш Ваньо нич, ани слова!

– Жыде – гварит судя – ци Ваньо Дудра направду не може бесідувати?

– Ба-як ні? – гварит Мошко. – Не лем знає бесідувати, але потрафит кричати – же го чути на милю! Як іхало з горы, то кричало „Гооп, гооп!” – аж мі уха дзвонили, а тепер то не може?!

– Кєд так то єст – гварит судя – ты, Ваньо Дудра выграл. А ты Жыде вернеш судови кошта і Ваньови за дорогу і за страчений ден пят злотых.

Так ся справа закінчыла.

Вышол Ваньо зо суду, а кум Фецько уж чекат пред брамом:

– Но, як там, куме, вышло?

– Добрі! –  гварит кум Ваньо. – Подме на пиво. І селедця закусиме.

А Жыд вышол тіж, вдарил ся пальцьом по челі і повідат:

– Ага – тепер то уж знам, же  „Гооп, гооп!” значыт – усун ся до фосы!

 Сват – псевдонім Івана Русенкы

Задачы:

I. Прочытай поданий текст і выбер з него 20 часослів.

II. Перепиш текст міняючы теперішній час на минулий, а пaк будучий.