Тема: ІІ одміна – продолжыня

Temat: Deklinacja II – ciąg dalszy

Увага! Uwaga!

Прото, же серед участників нашого курсу єст вельо такых, котры скорше не мали контакту (або мали барз малий контакт) з лемківскым языком, чого сме ся на початку в такым розмірі не сподiвали, проти заповідженому в І лекциі, будеме продолжати тлумачыня інформаций на польскій язык аж до 30 лекциі. Пак мусите си уж радити без перекладу.

W związku z tym, że wśród uczestników naszego kursu jest wiele osób, które wcześniej nie miały kontaktu z językiem łemkowskim (lub miały w niewielkim stopniu), czego nie przewidziałyśmy, wbrew informacjom zamieszczonym w I lekcji, postanowiłyśmy kontynuować tłumaczenie na język polski informacji zamieszczanych w lekcjach aż do lekcji 30. Potem musicie już sobie radzić bez tłumaczenia.

Головны принципы і особливости ІІ одміны

Główne zasady i osobliwości II deklinacji

Кінцівкы в окремных одмінках:

Końcówki w poszczególnych przypadkach:

мужскій рід

єднотне чысло                                                         множне чысло

Н. Ø, -о                                                                  Н. -ы, -і, -е, -ове, -и

Р. -а (-я), -у (-ю), -е                                              Р. -ів, -и

Д. -ови, -у (-ю)                                                     Д. -ам (-ям)

В. як Р. (для жывотных)                                   В. як Р. (для жывотных)                       

     як Н. (для нежывотных)                                    як Н. (для нежывотных)

Т. -ом                                                                     Т. -ами (-ями), -ми

М. -и, -і, -у, -ю                                                       М. -ах (-ях), -ох

К.  -е, -у, -ю                                                            К.  як Н.

середній рід

єднотне чысло                                                        множне чысло

Н. -о, -е, -я                                                              Н. -а, -я

Р. -а (-я)                                                                  Р. Ø

Д. -у (-ю)                                                                 Д. -ам (-ям)

В. як Р. (для жывотных)                                      В. як Р. (для жывотных)                       

     як Н. (для нежывотных)                                      як Н. (для нежывотных)

Т. -ом                                                                       Т. -ами (-ями)

М. -и, -і, -у, -ю                                                         М. -ах (-ях), -ох

К.  як Н.                                                                     К.  як Н.

Поясніня і коментарі:

Objaśnienia i komentarze:

1. Назывникы мужского рода з темом закінченом на мягкій согласний -ль, -нь (нп.: учытель, карпіль, нянь-о), а тіж тоты, характерны для лемківского языка (в одріжніню од інчых східньославяньскых), котры стратили в называючым одмінку єднотного чысла мягкіст темы, лишену в інчых одмінках, найчастійше з темом на р, ц, н, рідше на т, з (нп.: Ігор, мазяр, заяц, хлопец, місяц, кін, ден, нохот, піняз) мают в рождаючым одмінку кінцівку -я і во вшыткых інчых заховуют ся згідно з мягкотемовом одміном

Rzeczowniki rodzaju męskiego z tematem zakończonym na miękką spółgłoskę -ль, -нь (np.: учытель, карпіль, нянь-о) оraz te, charakterystyczne dla języka łemkowskiego (inaczej niż w pozostałych wschodniosłowiańskich), które utraciły w mianowniku liczby pojedynczej miękkość tematu, zachowaną w innych przypadkach, najczęściej z tematem na р, ц, н, rzadziej т, з (np.: Ігор, мазяр, заяц, хлопец, місяц, кін, ден, нохот, піняз) mają w dopełniaczu końcówkę -я i we wszystkich pozostałych przypadkach zachowują się zgodnie z odmianą miękkotematową.

2. В даючым одмінку єднотного чысла в назывниках мужского рода найчастійша єст кінцівка -ови. Кінцівку -у стрічат ся рідше: псу, коту, хлопцю, вітцю, брату, часом тоты кінцівкы выступуют альтернатывні: вітцьови, братови.

W celowniku liczby pojedynczej w rzeczownikach rodzaju męskiego najczęściej występuje końcówka -ови. Końcówki -y używa  się rzadziej: псу, коту, хлопцю, вітцю, брату, czasem tych końcówek używa się alternatywnie: вітцьови, братови.

3. В творячым одмінку єднотного чысла в тых назывниках, котры в называючым одмінку стратили мягкіст темы, а в інчых одмінках єй лишыли, выступує вариянтніст мягкой і твердой темы: кєрпцьом/ кєрпцом, заяцьом/ заяцом, пінязьом/ пінязом, сонцьом/ сонцом.

W narzędniku liczby pojedynczej w tych rzeczownikach, które w mianowniku liczby pojedynczej utraciły miękkość, występuje wariantywnie miękki i twardy temat: кєрпцьом/ кєрпцом, заяцьом/ заяцом, пінязьом/ пінязом, сонцьом/ сонцом.

4. В місцевым одмінку єднотного чысла кінцівку -и мают тоты назывникы, котры в называючым одмінку стратили мягкіст темы, а в інчых одмінках єй лишыли, нп.: місяци, дни, пінязи, дротари.

Слово піняз має вариянтывні кінцівку -и і -ю: пінязи/ пінязю.

Вариянтывны основы – мягку і тверду і одповідні до них кінцівкы, має більшіст слів з основом на -х, -г: мох, поріг, ворог, порох, бріх – моху/ мосі, порогу/ порозі, ворогу/ ворозі, пороху/ поросі, бріхy/ брісі.

Кінцівку -у в місцевым одмінку мают слова з темом на -к: горбку, цукєрку, візку, смереку, а тіж слова з мягком темом во вшыткых одмінках (мягкотемова версия -ю): учытелю, зятю, болю, як і слова мужского рода з кінцівком -о: діду, няню, стрыку, уйку.

W miejscowniku liczby pojedynczej końcówkę -и mają te rzeczowniki, które w mianowniku liczby pojedynczej utraciły miękkość, a w innych przypadkach ją zachowały, np.: місяци, дни, пінязи, пінязи, дротари.

Wariantowe tematy – miękki i twardy oraz odpowiednie do nich końcówki, ma większość słów z tematami na  -х, -г: мох, поріг, ворог, порох, бріх – моху/ мосі, порогу/ порозі, ворогу/ ворозі, пороху/ поросі, бріхy/ брісі.

Końcówkę -y w miejscowniku mają wyrazy o temacie zakończonym na -к: горбку, цукєрку, візку, смереку oraz wyrazy o miękkim temacie występującym we wszystkich przypadkach (w zapisie ю): учытелю, зятю, болю, a także wyrazy rodzaju męskiego z końcówką -о: діду, няню, стрыку, уйку.

5. Кінцівку -е в кличучым одмінку має вельо популярных слів: хлопе, Отче, выгляде, брате, коте, Климе, возе.

Кінцівку -у в кличучым одмінку мают назывникы з темом на -к: волку, цукєрку, цвяку, стрыку, Демку. Назывникы з темом на г, ґ, х часто мают вариянтывны кінцівкы в кличучым одмінку, часом вариянты мают і слова з темом на -к: гудаку/ гудаче, пастуху/ пастуше, ворогу/ вороже, верху/ верше, чловеку/ чловече.

Кінцівку -у по мягкій основі (в записі -ю) мают мягкотемовы і тоты слова, котры стратили мягкіт в называючым одмінку єднотного чысла: учытелю, цомплю, місяцю, дротарю, хоц часом выступує і в тій групі кінцівка -е: хлопче.

Końcówkę -e w wołaczu liczby pojedynczej ma wiele popularnych słów: хлопе, Отче, выгляде, брате, коте, Климе, возе.

Końcówkę -y mają rzeczowniki z tematem zakończonym na на -к: волку, цукєрку, цвяку, стрыку, Демку. Rzeczowniki z tematem na г, ґ, х często posiadają wariantowe końcówki wołacza, czasem warianty posiadają też wyrazy z tematem zakończonym na на -к: гудаку/ гудаче, пастуху/ пастуше, ворогу/ вороже, верху/ верше, чловеку/ чловече.

Końcówkę -y po miękkim temacie (w zapisie -ю) mają wyrazy miękkotematowe i te, które utraciły miękkość w mianowniku liczby pojedynczej: учытелю, цомплю, місяцю, дротарю, choć i w tej grupie czasem występuje końcówka -е: хлопче.

6. В называючым одмінку множного чысла найчастійше выступує кінцівка -ы: домы, волкы, ворогы, дубы, выгляды.

Назывникы з мягком основом (тіж тоты, котры стратили мягкіст в называючым одмінку єднотного чысла) мают кінцівку -і: учытелі, заяці, малярі, місяці, гості, камені, часом, але рідко, може трафлятуи ся кінцівка -и:  дни.

Част слів має вариянтны кінцівкы -ы/ -и: гудакы/ гудаци, парібкы/ парібци.

Деякы слова в называючым одмінку множыны кінчат ся на -е: Циґане, мазяре.

Деякы на -ове: няньове, кумове.

Част слів має вариянтывны кінцівкы -е/ -ове, -ы/ -ове: сусіде/ сусідове, діды/ дідове, сваты/ сватове.

Слово отец ма 2 кінцівкы, залежні од значыня: отці (коли ходит про отців духовных), вітцьове (в значыню родинным).

W mianowniku liczby mnogiej najczęściej występuje końcówka -ы: домы, волкы, ворогы, дубы, выгляды.

Rzeczowniki miękkotematowe (także te, które zatraciły miękkość w mianowniku liczby pojedynczej) mają końcówkę -і: учытелі, заяці, малярі, місяці, гості, камені, czasem, ale rzadko, występuje też końcówka -и:  дни.

Część wyrazów ma końcówki wariantowe -ы/ -и: гудакы/ гудаци, парібкы/ парібци.

Niektóre wyrazy w mianowniku liczby mnogiej mogą się też kończyć na -е: Циґане, мазяре, niektóre na  -ове: няньове, кумове.

Część wyrazów ma końcówki wariantowe: -е/ -ове, -ы/ -ове: сусіде/ сусідове, діды/ дідове, сваты/ сватове.

Wyraz отец ma dwie końcówki, w zależności od znaczenia: отці (jeśli ma się na myśli ojców duchownych, księży), вітцьове (w znaczeniu rodzinnym).

7. Кінцівка рождаючого одмінка множыны -ів не має фонетычного влияня (змягчыня через і) на кінчучы основу согласны -с, -з. Прото чытаме не змягчаючы -с, -з перед том кінцівком – псів, возів, палузів. Што до кінчучой основу согласной -ц, то має она вариянтывну фонетычну форму – змягчену (частійше) або ні: кєрпців, місяців, хлопців, але в декотрых словах, нп. пеців, має выключні незмягчений звук ц.

Кінцівка -и єст переважні вариянтывна до -ів для групы назывників мужского рода головні мягкотемовых і тых, што мают мягкіст во вшыткых одмінках окрем называючого єднотного чысла: заяців – заяци, кєрпців – кєрпци, учытелів – учытели, танірів – таніри, дулярів – дуляри, але тіж часом в словах споза той групы: братів – брати. Николи не выступує по основах закінченых на -к, -ґ, -г, -х.

Końcówka dopełniacza liczby mnogiej -ів nie ma wpływu fonetycznego (zmiękczenie przez i) na kończące temat spółgłoski -с, -з. Dlatego czytamy nie zmiękczając -с, -з przed tą końcówką – псів, возів, палузів. Jeśli chodzi o kończącą temat spółgłoskę -ц, to ma ona przeważnie wariantywne formy fonetyczne – zmiękczoną (częściej) lub nie: кєрпців, місяців, хлопців, ale w niektórych wyrazach, np. пеців, ma wyłącznie niezmiękczony dźwięk ц.

Końcówka -и jest przeważnie wariantywna do -ів dla grupy rzeczowników rodzaju męskiego, głównie miękkotematowych i tych, które zachowały miękkość tematu we wszystkich przypadkach oprócz mianownika liczby pojedynczej: заяців – заяци, кєрпців – кєрпци, учытелів – учытели, танірів – таніри, дулярів – дуляри, ale czasem także w wyrazach spoza tej grupy: братів – брати. Końcówka ta nigdy nie występuje po tematach zakończonych na  -к, -ґ, -г, -х.

8. Кінцівкы творячого одмінка множыны -ами, -ми сут вариянтывны, нп.: конями/ кінми, дверями/ дверми, пінязями/ пінязми, але лем декотры назывникы можут мати обі тоты кінцівкы.

Końcówki narzędnika liczby mnogiej -ами, -ми są wariantywne, np.: конями/ кінми, дверями/ дверми, пінязями/ пінязми, ale tylko niektóre rzeczowniki mogą posiadać obydwie te końcówki.

9. Кінцівка -ах і -ях в місцевым одмінку залежна є од мягкой або твердой основы назывника. Вариянтывна -ох уж дост рідко выступує в бесіді. Особливе, же в назывниках з втраченом мягкістю называючого одмінка з темом закінченом на -ц, пред -ох може быты лишена або страчена мягкіст: пальцьох/ пальцох, місяцьох/ місяцох, сонцьох/ сонцох.

Końcówka -ах і -ях w miejscowniku liczby mnogiej zależy od miękkiego lub twardego tematu rzeczownika. Wariantywna -ох już dosyć rzadko występuje w języku. Osobliwością jest to, że w rzeczownikach, które utraciły miękkość w mianowniku liczby pojedynczej z tematem zakończonym na  -ц, przed -ох może być zachowana lub utracona miękkość: пальцьох/ пальцох,  місяцьох/ місяцох, сонцьох/ сонцох.

Зміны в основах

В декотрых назывниках може заходити при одміні зміна основы, нп.: овес – вівса, отец – вітця, оцет – віцту.

В одмінковых формах заходят тіж ріжного рода выміны гласных і согласных в основах: і – о (кін – коня, віз – воза, пліт – плота, біль – болю, хвіст – хвоста).

о – і –> нохот – ніхтя, возок – візка

і – е –> карпіль – карпеля, компір – комперя

Може редукувати ся тіж гласний о або е: ґєрок – гєрка, мозоґ – мозґу, скопец – скопця, сведер – сведра, ярец – ярцю.

Выступує тіж часом при одміні (в рождаючым множыны) подвижне о або е, нп.: ремесло – ремесел, кресло – кресел.

W niektórych rzeczownikach może następować podczas odmiany zmiana tematu, np.: овес – вівса, отец – вітця, оцет – віцту.

W poszczególnych przypadkach następują też różnego rodzaju wymiany samogłosek i spółgłosek w tematach: і – о (кін – коня, віз – воза, пліт – плота, біль – болю, хвіст – хвоста).

о – і –> нохот – ніхтя, возок – візка